Вертаючись до теми
У топікстартера алмазна шарожка просто посипалася на дульці(!) клинка зі сталі ХВ5 і він просив допомоги.
Я свою думку висловив. У випадку одного клинка (пару клинків на рік), я б використав алмазний надфіль, а якщо дулька велика, то спочатку акуратно вигриз би її начорно болгаркою, кругом по металу (не алмазним
), а потім підчистив би надфілем (алмазним).
влад-ч порадив алмазні шарожки на гальванічній звязці. Судячи з практики (малий діаметр, акуратне застосування) вони служать добре для цієї операції.
Моя перша згадка про алмазим була викликана тим, що я гадки не мав, що мова про дульку і що це на ній сипеться шарожка, я подумав, що це вигризається якийсь масивний дол і тому така проблема. Я б в токому випадку рекомендував твердосплавні борфрези, про що і згадав напочатку.
Усьо.
А тема звелася до того, що декілька людей намагаються переконати мене, що у вузі мене навчали неправильно
влад-ч, в мене є і алмазні і ельборовий круг.
Алмазним точу ТС, сверла точу електрокорундом, ельборовий практично не використовую, вже думаю продати навіть
Алмазна чашка, якою я точив перфораторні бури, зносилася суттєво (утворилося помітне сідло) за рік-два, купив ще одну, для тонкої заточки, а ту залишив для грубих робіт.
Скільки я разів точив ті бури? ... Ну, не більше кількох сотень разів, напевно. Коли точиш бур, то, хочеш не хочеш, а чешеш не тільки по ТС пластині, але і по сталі тіла бура, може тому так швидко чашка почала зношуватися?