Дорогий Діду Морозе! Пише тобі листа звичайний хлопчина з міста на Чорному морі. Я знаю, що засіб твого пересування - то є першокласні олені, що здатні долати відстані над травою і над деревами. І вони приносять дітям і дорослим радість і щастя. Діду Морозе, якщо ти колись, у часи, коли лапландські благородні олені ще не були у твоєму стійлі, катався на кремезних водяних буйволах, які вражали всіх своєю величчю і силою, долали відстані непідвласні розумінню звичайної людини, і у сутичках за найпрекраснішу леді їхнього буйвольського бомонду, втрачали свої прекрасні чорні безпористі роги, і ти такий мудрий та завбачливий додумався підібрати той ріг, або хоч шматочок, на проставку, на спробувати що воно таке у ножовій справі, я був би безмежно вдячний, якби ти поділився зі мною тою штукою. А я тобі, Діду, за це у пригоді стану, чесно-чесно
З повагою