Первый Украинский ножевой форум - НОЖиК
Ножовий світ => Ніж => Історія => Тема розпочата: woodman від 04 Травня 2017, 17:10:16
-
Розповім про черговий ніж гуцульських майстрів. Маю ще кілька екземплярів в запасі. Мені дуже приємно розуміти, що ми володіємо досить багатою і унікальною спадщиною. На тлі захоплення українськх ножарярів всілякими «скандинавами», «якутами» чи пчаками, ми маємо щось і своє, варте уваги.
Перед нами складний ніж, чи як казали колись гуцули забигач. В його дизайні простежуються спільні риси з http://www.knife.org.ua/gucul-knife/ ножем з Коломийського музею. Але цей значно ранішого періоду, видно по обробці і орнаментиці. Можна говорити про тяглість традицій гуцульської ножової справи, спільні риси присутні в різних майстрів.
(http://www.knife.org.ua/wp-content/uploads/Azhurnyj_01-600x338.jpg)
Лезо ножа по сучасній класифікації можна віднести до типу ворнкліф (vornklif). Особисто мені така геометрія подобається. На обусі зроблений оргамент firework. Не знаю як українською цей термін, можливо хтось підкаже в коментарі. На жаль ніж сильно заіржавів і щось ще сказати про це лезо не вийде.
Ніж в цілому дуже вичурний, ажурне руків’я з абсолютно декоративними формами. В наш час пріоритет завжди на ергономіці, а тут краса. Мабуть в руці він не дуже зручний, але важко впевнено стверджувати без можливості покрутити в руках.
(http://www.knife.org.ua/wp-content/uploads/Azhurnyj_03-600x338.jpg)
Також він доволі габаритний, приблизно 12 см в складеному стані. Широкий та й вага мабуть пристойна.
(http://www.knife.org.ua/wp-content/uploads/Azhurnyj_04-600x338.jpg)
Цікаво, що в цьому ножі присутні особливості які тепер можна віднести до модних віянь. Цільно металеве руків’я,такий собі «нудист» за визначенням ножеманів. Лезо ворнкліф, чи можливо це зворотнє танто. Також ажурна форма все частіше зустрічається на дорогих титанових ножах. Хрестик на наверші руків’я наче в ролі склобою.
На мою скромну думку він цікавий прототип для пошуку нових українських дизайнів.
Ніж з фондів Національного музею у Львові. Також зауважу, що цей ніж присутній на ілюстрації у http://www.knife.org.ua/zabygach/ видані «Гуцульщина», 1899-1908, Володимира Шухевича.
-
Національний ніж достойний наслідування! {_11}
А нам все "якутів" чи "гаучо" подавай.
-
ми володіємо досить багатою і унікальною спадщиною
Але про це майже ніхто не знає...
-
Это точно.
-
А сколько ему лет? Хоть приблизительно.
-
А сколько ему лет? Хоть приблизительно.
Орієнтовно середина ХІХ ст.
-
А цитата навіщо? Без неї ніхто би ніц не зрозумів? {_07}
-
А хтось би купив такє зараз? Побачівши на прилавку. От не понімаю я тої гуцульської "хохломи"
-
Ніж цікавий навіть своїм віком. Що до "хохломи" - різні часи, різні смаки.