Кілька місяців очікування, переживань, набридливих дзвінків майстру (які Олексій витримав з гідним наслідування спокоєм) і цей красень, точніше враховуючи скромні габарити ножа красунчик, у мене.
ТТХ:
Клинок:
Довжина 95 мм.
Товщина 4,5 мм.
Сталь термічена Стерхом К110 (61 HRC).
Фініш поперечний і повздовжний сатин, обух – «колотий лід».
Зведення у 0,4 мм, заточений на 35 градусів.
Руків`я:
Довжина 110 мм.
Матеріал зелена канвас мікарта, проставки оранжева Ж10, стяжки.
Ножни:
Шкіра рослинної вичинки, фарба (колір темний шоколад) та інші інгредієнти.
Ніж встиг трішки попрацювати на кухні, незважаючи на досить таки не худий обух нарізка продуктів пройшла на ура. Готовий «оселедець» з товстолоба вагою у 4, 5 кг різався по кістках, РК залишилася без змін. Фрукти, овочі розпадалися від одного вигляду ножа. М`яса він ще не куштував, але переконаний, що там все буде ок. Утримання в руках дуже комфортне (робилося під мою дрібну лапку), спеціально запацяна олією мікарта впевнено сиділа в долоні, не намагаючись нікуди вислизнути.
Міні-тест на іржавучість сталі проводився наступний: 1) маринад від вже згаданого оселедця (у складі поміж іншого цибуля й оцет), 2) порізав мандарин і залишив сок висихати. Через годинку помив ніж, на клинку лишилися ледь помітні потемніння. Бачу два варіанти: 1) не паритися, 2) протравити клин. Ніж через тиждень все одно ще побуває в руках Олексія (буде ставитися клеймо майстра), тож поки думаю.
Загальні враження. Якби Олексій раптом почав пити, то талант і золоті руки він не пропив би ніколи. Зроблено надзвичайно чисто й добротно, іменитим брендам ножового світу є реально чому повчитися. Величезний плюс йому як людині (і зовсім не тому, що він мій земляк) за виважений і грамотний підхід до справи, та і просто за людське спілкування.
Кілька фото. Зробив, як умів.