Деякий час тому мені пощастило з придбанням такого ножика:
Попередній власник, чи продавець робив спроби зняти іржу, але все одно на ножі її було чимало. Да і стан ножика, як екземпляру колекції було «не погано, але не дуже»
. На жаль із покупного стану фото зробити я додумався, а от зберегти ні
– лишились лише фото тильнику з лукою, гарди больстеру з оковкою та клейма до чистки. В подальшому їх покажу.
Заморочився я його реставрацією. Основна робота вже зроблена
: механічна чистка. Лишилось застосувати інгибітор (сповільнювач корозії) до металу, проклеїти дві тріщинки на руків'ї і консерація.
Стаття в моїй голові вже дозріла, тому не чекаючи закінчення реставрації показую ніж.
Трошки про шведське місто Ескільстуна:«…Старовинне шведське місто Ескільстуна (Eskilstuna) розташоване на протилежному від Стокгольму березі озера Меларен. В 1659 році король Карл X Густав дав поселенню міські права. Ескільстуна є найбільшим містом лену Сёдерманланд. Мабуть, ця близкість до столиці і була причиною того, що саме в Ескільстунау на початку XVII ст. король Карл IX, невдоволений невиконанням армійських замовлень, наказав звезти ковалів зі всієї Швеції для организації централізованого виробництва. Тому з XVII ст. в Ескільстуні почала розвиток металургійна та сталеливарна промисловість, що знашло своє відображення в гербі міста. Довгий час вона відома як найбільший в Швеції центр металоброблення та мала славу по всьому світу завдяки високій якості як самої шведської сталі, так і виробів з неї.
Разом з машинобудуванням иа іншими галузями металообоблення в Ескільстуні розквітло виробництво ножів, в тому числі столових та небезпечних бритв. В кінці XIX - початку XX ст. в місті працювали десятки майстрів та майстерень, а також кілька доволі великих фабрик, серед яких P.Holmberg, C.A. Norrst?m, J.A.Hellberg, C.G.Blomqvist, C.W.Dahlgren, J.Engstrom.
Сьогодні Ескільстуна невелике (з населенням близько 95 000 чоловік) місто, в якорму як і раніше квітне металобробка, але в основному в галузі промислового машинобудування та автопрому. В місті розташовано кілька підрозділів концерну Вольво, в тоум числі Volvo CE Component виробничої компанії «Volvo Construction Equipment», Центральний склад запасних частин для будівельної техніки Вольво та Центр обслуговування клієнтов Вольво. В Ескільстуні знаходиться частина Мелардаленского університету, музей мистецтв Munktell, розташований в будівлі старого заводу по виробництву зубчатих коліс Боліндер-Мунктель…»
Сайт
музею Ескільстуни Мій ніж вироблений фабрикою C.W.Dahlgren, хоча аналогічні та схожі моделі вироблялись також на фабриках P.Holmberg, C.A. Norrstem, AJ.Westersson, J.A. Hellberg, A.Halling… І з прямими, і з зігнутими клинками.
Фабрика C.W.Dahlgren працювала з 1870 по 1915 рік. Випускала не лише ножі, а більш відома продукція цієї фабрики – небезпечні бритви. Фірма припинила своє існування незабаром після смерті власника. Пригнічує це, так як багато які ножові еслькінстунські фірми «гігнулися» після смерті власника та засновника, хочя до цього твердо «стояли на ногах» та були вельми процвітаючими виробниками, відомими далеко за межами Швеції. Діло було продовжувати нікому?..
Є думки, що подібні ножі слугували чимось типу ЕДЦ для заможних громадян Швеції того часу, або парадно-костюмними ножами.
Найчастіше ніж та піхви робились різними виробниками і на ножі стояло клеймо одного заводу, а на піхвах – іншого. Це нормальна практика для шведських довоєнних ножарів.
______________________
Тепер про сам ніж.Згідно вищевикладеного найпізніший рік випуску – 1915.
Розміри видно на фото.
На п'ятці клинка з лівого боку напис C W DAHLGREN ESKILSTUNA SVEDEN (до та після реставрації):
На піхвах, зі сторони підвесу номер - №39. Наскільки я розібрався, це не номер ножа, а номер моделі за каталогом виробника. Причому, виробника піхов, а не ножа.
І клинок, І піхви, і гарда виготовлені із вуглецевої, "чорної" сталі та покриті нікелем. Руків'я із чорного дерева, не мореный дуб, схоже на ебен, хочя ємалесенькі пори (тут мені підказали вже, що це схоже на ебен камерунський...
). Лука та шпенек на росклепі із мідного сплаву з анодуванням. Сужу по характеру оксидів на самій луці. Кільце-оковка розорване та виготовлено із алюмінію.
Лука до реставрації та після:
Гарда та оковка "До" та "Після":
Думаю, оковка – більш пізня доробка, так як оригінальні оковки виглядають дещо інакше:
та за описом виготовлені іх латуні з покриттям, як лука розклепу.
Підвіс таким і був при покупці. Судячи по корозії на карабіні та кільцях - підвіс ровесник ножа, хоча може і не "рідний".
Підвіси зустрічаютья і в аналогічному ланцюжково-карабінному виконання, і з шкіряною петлею під гудзик, пришитою на кільці піхов.
_____________________
Ось такий ножик
…
_________________________________
Цікаво буде почитати Ваші думки,колеги.
Поки не знаю чи варто обробляти руків'я Данішем, чи лишити так...
Може у кого є ще інформація (тему на Кusknife читал) про подобних представників ножового мистецтва, а може і самі ці представники знайдуться.
Дякую за увагу.
Перезалив фото.