Україномовний технологічний розділ > Новини
Ніж і його структура. Природні українські назви.
Font:
Довго не наважувався відкрити цю тему. Перевіряв. Консультувався з мовознавцями. Досі не все зрозумів. Але настав час домовитись про термінологію, яка можливо приживеться на українському ґрунті в майбутньому.
Отже, почнемо з того, що кожна мова має інформаційну функцію (є засобом пізнання, збирання й оформлення всіх знань, які накопичені людьми в процесі їх свідомої діяльності) та комунікативну функцію, яка реалізується у спілкуванні, розмовах між людьми, і створює суспільство як соціум. Українська мова не є виключенням. Виходячи з цього, неможливо стверджувати, що не існує і не існувало справжніх українських ножових термінів. Ніж був важливим інструментом, важливою частиною побуту народу, тому мали бути природні назви, які використовував український соціум до його штучного зросійщення. І треба іх відроджувати.
Почнемо з обговорення старовинного ножа, знайденого на Берестечковому полі:
Отже клинок + держак (або черен) = ніж. Клинок - напівфабрикат. Держак - напівфабрикат. Вони цікавлять тільки майстрів, які виробляють ножі. А от з'єднані між собою майстром, вони стають ножем, тобто виробом, який має самостійну споживчу вартість для всіх пересічних громадян.
Згода?
Курінний:
нууу... не дуже зрозумів..щодо мови- структура ножа? {23} {dr}....дуже вже ріже вухо ножоробам...для нас клинок-то структура... та й клинок напівфабрикат-це для споживача-згоден,для нього клинок напівфабрикат,а для нас -це більш виріб,який самодостатній..більш виріб-тому що руків"я може від всього ножа займати малу частину...хоча є й навпаки....хм {dr},навіть не знаю....
Курінний:
подивився зі сторони на це(як споживач)-таки згоден. {y}
Курінний:
так а може таки стрій ножа,а не структура ?
Font:
Ще два зображення, зміст яких я пропоную для обговорення:
На форумі вже обговорювали слово "жало" (з наголосом на останній склад). Але тоді хтось казав, що це одна з назв частини клинка, яку називають "лезо". Виявилося, що "жало" - це зовсім інша частина клинка. Розжареним жалом майстр пропалював держак, щоб він став руків'ям ножа.
Що стосується слова "ґард", то воно, на перший погляд, іноземне. Дійсно, "guard" - це охоронець, або камінь-оберіг. Але в українській мові це дещо інше. Мовознавці кажуть, що слово "ґард" прийшло до нас з мови готів. Тобто в таку давнину, що можемо вважати його своїм. І сам зміст слова у нас змінився: "ґард" - це перетин чогось, наприклад споруда, якою козаки перетинали річку для риболовлі. Знаменитий Бузький ґард названий так саме завдяки цій козацькій споруді. Залишки чумацьких ґардів збереглися і донині на Куяльницькому лимані. Ці споруди використовувалися для видобутку солі. Ось так вони виглядають зараз:
Думаю, ви зрозуміли, чому цю частину клинка називали "ґард" і чим відрізняється від російської "гарда".
Навігація
Go to full version