Та я не проти того, щоб ножицями було приємно і зручно працювати. Я про те, що як би не полірувалась передня поверхня і які б не були спуски - неправильна задня, спрацьована, без правильного прилягання і всьо, нема ножиць.
Те, що я точив - показником було розрізання окремих волокон в ваті і самого тонкого поліетилену без підтримки. Все нормально. І кравецькі заточити виходить так, щоб одним рухом колоші у джинсів відхопити. А от зношений інструмент перукаря - складність зразу плигає до небес. Все добре, все ріже, зусиль мінімум, а от волосся з себе іноді вдавлює. Не знаю, як це правильно назвати, та процес такий - пасмо волосся не тримаючи починаємо різати і частина його зміщується до кінців ножиць. Як це перемогти - без поняття.
Взагалі - воно мені не сильно і треба, бо точив тільки собі і може раз-другий знайомим.
Та головне, про що взагалі і хотів написати - у старих ножць треба дивитись на задню поверхню. Якщо там все зализане і мало не риски від різання дроту чи наждачки, то реставрувати саме як інстумент дуже буде складно. Якщо помиляюсь - готовий визнати і прислухатись до розумного.