Пам'ятаю я того дідуся, пам'ятаю...
Лісапетку на дорозі лагодив, ще права штанина в шкарпетку заправлена була, а ми з кумом на рибалку саме їхали. Стаємо.
-Які проблеми, діду?
-Та ось, зламався, холєра лиса! - каже.
- І що зламалося?
-Та камеру пробив, навіть клей, щоб заклеїти є, тільки латку немає з чого вирізати - відказує старий.
Кум порився в багажнику, дістає шматок камери:
-Тримайте, діду.
-Дякую, от тільки ножа теж немає, вдома забув.
Витягую фінку свою.
-Ріжте, діду.
Старий відхватив шмат камери, вирізав латку, повертаючи назад ножа:
-Знайомий ніж, у мене теж такий був колись, тільки загубив у лісі.
Намастивши латку клеєм, дід не піднімаючи очей:
-Продай мені того ножа, синку.
-Отакої! - кажу, - Якось всьоме залишатися без фінаря не дуже хочеться... О! Діду, а ви самі ножі робили коли-небудь?!
-Робив, - посміхається старий.
-Ну то тримайте - витягнувши з сумки протягнув я дідусю клинка з підшипника, - Вчора тільки закінчив! Куму показати взяв!
-Дякую, хлопці.
З тих пір я того діда більше не зустрічав. Володя, передавай йому привіт, якщо побачиш
п.с.: про дядька на базарі дід пролапшив
.