Куди поділися дешеві, практичні, супер-резучі ножі з не дорогої вуглецевої сталі?
Як розумієте, я не про японців, чи навіть європейців типу Опінель/Сабатьє.
Пару днів тому йшов перехідом метро, побачив крізь скло у магазині "Все по 10" ножики.
Ну, суто рефлекторно, зайшов, подивився - Трамотіна Карбон.
Купив ножик, чи то маленькій шеф, чи то великий універсал за 16 гривень.
Прийшов до дому - плакали мої кухоні Вікторінокси з Опінелями і іньші більш пафосні не кухоні ножі.
Ріже та Трамонтіна як завзята, хліб - надави, помідор - надави, та зруш міліметрів на три - провалюється у продукт. І це при твердості роквелів у 40.
Де, я вас питаю, наші/не наші, дешеві, практичні, різучі ножі з вуглецевки, хоча би у 40 роквелів?
Нагадує мій візит з приводу ремонту електроної книжки.
Мені кажуть; "Прийшли би ви років з 2-3 тому..."
Таке враження, що ножами з вуглецевки треба було ререйматися років з 5-7 тому.
Прикро.
Чи я не в темі?
Є ще простісенькі, різученькі ножі з вуглецевки, десь не у Київі?