Камінь, дерево, мотузка - загальновідомі складові одного з найпростішиш знарядь.
Коли беру до рук кам"яного ножа, чи просто бачу його зображення - перша думка одразу про десятки тисячоліть часу, а також про те як ним користувались. Друга думка - радість від того якими досконалими ножі стали зараз : )
Але навіть незважаючи на прірву часу та неймовірну різницю рівня технологій і можливостей практичного застосування, дуже цікаво просто споглядати ніж у одній з його первісних форм.
Добре, що і зараз існують майстри що втілюють в життя ці відголоски історії.
До вашої уваги - обсидіановий ніж від майстра Tony Stanfield.
Клинок ножа виготовлений з вулканічного скла, в якому "навічно" застигли сліди потоків вогненно-земельної стихії.
Має товщину 7-8мм, і довжину 13см. Ширина "леза" 44мм. Досить майстерне слідування техніці роботи корінних індіанців.
Матеріал руків"я - оброблена деревина під назвою Манзаніта (кущоподібна рослина, поширена на заході північної Америки). В якості кріплення використані смола та синтетичні сухожилля.
Ніж дуже зручно лягає в долоню і комфортно збалансований. А його вага всього 180 грам.
Задня частина руків"я має рівний зріз, що дозволяє пороздивлятись "річні кільця" деревини, а також вертикально розташувати ніж на рівній поверхні для демонстрації. Для горизонтального розташування в комлекті додається окремий шматок Манзаніти з прорізом.
Звичайно ж, не варто очікувати видатних ріжучих властивостей. Тим не менше незважаючи на специфічну форму ріжучої грані та її кута в приблизно 40 градусів, досить цікаво було спробувати розрізати лист паперу (краї розрізу виглядали як профіль самого леза).
Тож в першу чергу цей ніж слугує для естетичного задоволення.
Крім гарних бліків на поверхні, клинок також демонструє дуже цікаву внутрішню структуру. Здається наче із розпеченої вогнем землі здіймаються потоки чорного диму та попелу.