А то, о чем говорит Василий ("це головна біль особиста,і вона нікого не хвилює,ринок є ринок"), основано на желании продать. Да, это правильное желание, но в его случае.
Володя а в твому випадку хіба не так,чи ти ножі складіруєш.
Продати хочуть всі, не залежно живуть вони за рахунок ножів,чи ні.
До того ж може бути серійна ручна робота - у Василя саме так, коли йому замовляють десяток, два, три однакових ножів, де тільки і розрізняються матеріали руків'я.
Це називається попит на дану модель. Великі Боб Ловелес ,Стивен Джонсон,Рендал,Дітемар Креслер,і багато інших майстрів все життя робили і роблять не більше,як 30 моделей,і хто може сказати,що їхні ножі не авторські,і можу поспорити,що з 100 ножів одинакової моделі Ви не знайдете двох однакових.
Між цеховиками,і штучниками,які працюють з модельним рядом дуже невенлика грань,але вона є.Цех за звичай випускає 100 і більше ножів даної моделі які нічим не відрізняються,і штучника таке може бути але на замовлення 2-3 рази в рік.Штучник зазвичай працює сам,і душою стоїть за якість,тому що дорожить ім"ям,в цеху люди працюють за бабки,відповідно якість тікає,небуду називати імена,але навіть в українському ножовому світі є майстри,які збільшивши об"єм,втратили якість,і відповідно підшатнулось ім"я.
Візьмем Боба Дозієра він штучник,і цеховик в одному лиці,свої ексклюзиви він робть сам,всі вони поліровані,і з дорогих матеріалів,а цеховий продукт роблять люди,і різниця в ціні сягає 1000 доларів.