Доброго вечора, шановні.
Маю схоже питання - чомусь дуже потріскалась 95Х18.
Одразу скажу, що кую зовсім недавно, з Нового року десь почав, і викував всього десь штук 15 умовних ножиків з напилків, пружин, підшипників. Що характерно, жодна поковка з вуглецевої сталі не тріснула. Пару штук перепалив пополам, було - а тріщин не було. З нержавійкою ж досвіду не маю.
Отже: кував руками, з прутка ф14 в стані поставки, ніби не перегрівав (а от вниз за ковочний інтервал міг і вийти, але епізодично, парою ударів за нагрів). Перебивав в квадрат, потім витягував полосу, потім уже клинок з полоси. Якщо операції виконувались не за один робочий вечір - то поковка завжди залишалась в горні, холонула разом з ним.
При черговому раунді ковки - одна залізяка тупо розламалась навпіл. Інша - розкришилась в нагрітому місці на кілька шматків. Лопнула під молотком і третя. Тут я, канєшно, задумався
.
Весь прикол в тому, що перша спроба ковки цього матеріалу була успішною - відкував куябрик, без тріщин, залишав охолоняти разом з горном. Правда, потім заходився той нещасний ножик підправляти (грів ручку) - і він став зламаною залізякою номер 1.
Всі проблеми проявлялись уже після того, як поковка була витягнута в полосу, і я переходив до відтягування хвостовика або вістря. Тобто, могли і в полосах вже бути тріщини - але візуально не помітні.
Та основна проблема в тому, що в мене замало досвіду - тому з усього опису проблеми гарантовано точні лише діаметр прутка та джерело нагріву
.
Думаю, очевидно, що я можу робити декілька помилок (ну, з таким-то досвідом).
Гарантовано - я промахуюсь при визначенні температури по кольору розжареної сталі. А ще можу гупати занадто сильно, неправильно проводити підготовку (відпал) сталі і т.д., і т.п.
А значить, потрібен якийсь алгоритм, при виконанні якого можна буде відкинути хоча б частину причин, через які може потріскатись 95Х18. В ідеалі так відкинути, щоб можна було грішити лише на вихід з ковочного інтервалу, і тоді вже точно знати, де проблема. Можете щось порадити в цьому напрямку? Можливо, якийсь гарний мануал по роботі з нержавійками (бо я, очевидно, і прочитав не все, і в прочитаному могли бути помилки. Ну, Кузнєцова не читав.)
Чи просто забити, ще рік-другий покувати напилки, пружини та підшипники, набратись досвіду, паралельно почитати більше про роботу з корозійно-стійкими сталями, і потім уже робити другий підхід до снаряду? В цьому варіанті також дуже б пригодились посилання на хороші, доступні для початківця, матеріали по ковці нержавійок.
