Давно не робив ніяких тестів. Але довелось.
Коротко - мій Olympus OM-D E-M5 нещодавно вимкнувся прямо посеред фотосесії. Довелось дофотографувати смартфоном...
В майстерні, що офіційно займається Олімпусами, брати на ремонт відмовились, мовляв немає запчастин...
Я прижурився та почав прикидати яку камеру купити на заміну, заодно змінивши формфактор з матриці 4/3 на APS-C. Ну і одночасно прикидаючи наскільки мені доведеться "затягти поясок" бо трати в 400-500$ ну ніяк не були мною заплановані.
Але камеру відремонтували в іншій майстерні. На вул. Старовозальній, якщо хто знає. Не перший раз туди звертаюсь, до цього, правда, були доцін планшет та тещина електронна книжка. Змінили мікромотор. Обійшлось доволі дорого, але дешевше аніж нова камера.
Поки муки вибору з "наступника" не полишаю... Як помре камера, то буду хоч знати "напрямок".
І виявилось що мій Олік не виходив навіть третини ресурсу по затвору, я давно не заглядав в технічне меню і не дивися на кількість спрацювання по різним параметрам:
Це фото зробив після майстерні, 28 255 при заявленому ресурсі 100 000 спрацювань механічного затвора.
Після майстерні зробив тестову фотосесію. А раптом при заміні мікромотора порушили щось в налаштуваннях матриці...
Колись робив схожий тест з декількома об'єктивами. Ось тема
Тест - сравнение объективов по предметной съемке стабдерева Але то були інші умови, що затосовую для фотосесії зараз, було інше світло, робив упор на інші параметри.
Умови тесту:
- Olympus OM-D E-M5 на штативі Slic;
- "фотокуточок" де я зазвичай фотографую стаббруски;
- три лампи з трьох сторін - справа/зліва та зверху. Лампи світлодіодні, Nakamishi 4000К. Методом проб та помилок я вияснив що саме ці лампи дозволяють мінімізувати втручання по корегуванню кольору стаббрусків у фоторедакторі. Мінус - при роботі з електронним затвором на фото буде видно строб-ефект. Але я користуюсь механічном затвором, тому мені то пофіг;
- об'єкт - найскладніший для знімання по перепадам різкості, кольору та ДД (динамічному діапазону) брусок стабілізованої капосувелі клена.
- знімання з МФ об'єктивами в режимі пріоритет витримки, з АФ - повністю автоматичний.
Об'єктиви тестував чотири, всі "полтинники", що я собі лишив.
На камері
Yashica ML Macro 55 mm 1:2,8 (який я застосовую в 99% при зніманні предметки), поряд АФ штатник "п'ятачка"
Olympus M.Zuiko Digital 12-50 mm 1:3,5-6,3 EZ MSC Macro;
МС Гелиос - 81Н 2/50;
Konica Hexanon AR 50 mm F1,7.
Всі, окрім Гексанона, тестував раніше. Тобто даний тест з переосмисленням та розумінням того, що саме я хочу отримати.
Зйомка не "макро", мабуть крихітку крупніше, але все ж дуже близько до "макро".
Результативні фото викладати не буду, бо їх до сотні, з різними діафрагмами, з включенням різних режимів стабілізатору body, та без них, з різними режимами автофокусу, з включення режиму macro в штатному об'єктиву та без нього. І всі зняті в RAW, бо так найкраще видно всі ньюанси.
Тому прошу вірити моїм висновкам.
Додав по одному фото з кожного об'єктива, фото не правлені, лише обрізка та конветування RAW => JPG. Параметри зйомки написані на фото.1. Яшика.
Очікувано в даних умовах виявилась найкращою. Трішки милить на повністю відкритій діафрагмі 2,8. На затиснутій від 11 і далі присутні суттєві шуми внаслідок високого ISO, від 1000 і більше. Різкість та деталізація на діафрагмах 4,0-8,0 достойна, на 5,6 - найкраща. Хоча суттєва різниця видна лише при великому збільшенні.
2. Кітовий АФ Олімпус.
Несподівано показав себе з хорошої сторони, я навіть не очікував. Минулий тест він пройшов слабенько. Зараз і деталізація, і кольори в нормі. Шуми присутні, але то очікувано, бо світло сила суттєво слабша аніж у тестованих мануалів. Їх можна прибрати в фоторедакторі. Режим "macro" не виявив суттєвої переваги в моїх умовах, ну може було крихітку краще по деталізації. Тому для моїх умов що він є, що його немає - однаково. Об'єктив можна застосовувати для моїх умов, чого я раніше не передбачав. Буде більше роботи по підгонці кольору до оригіналу в фоторедакторі, але суттєво менше роботи при фокусуванні.
3. Геліос 81.
В минулому тесті був майже на рівні Яшики. Але я не тестував його на повністю відкритій діафрагмі. На 2,0 - очікувано милить, але не більше аніж Яшика на 2,8. Далі краще, і з 4,0 до 8,0 цілком прийнятний результат, хоч по різкості мілких прожилків крихітку програє Яшиці. З 11,0 вже лізуть шуми.
4. Гексанон.
Показав себе просто чудово. Навіть на діафрагмі 1,7 мила менше, аніж на Яшиці із 2,8. Чудова різкість мілких деталей, аж око ріже. Деталізація - супер, кольори також. Робочі діафрагми від 2,8 до 11,0 включно, хоча на крайніх значеннях трошки мила є, але видно лише при збільшенні.
Що для мене виявилось неочікуваним від слова "зовсім".
У мене були випадки, приблизно 10-15% фото мали мило (чи "змаз") на верхній або нижній четвертині бруска.
Раніше не розбирався. На різне "грішив" - на старі об'єктиви, на те що я неуважно навів різкість, не потрапив в ГРІП при обертанні бруска, інше... Вирішив розібратись.
Ніколи не включав стабілізацію тушки при зніманні із штативу. Бо вважав то непотрібним, та і всі гуру говорять/пишуть що в цьому випадку стабілізація навіть шкідлива.
Спробував.
Із включеною стабілізацією на всіх режимах ВСІ фото мали прекрасну різкість (перевіряв на діафрагмах 5,6) на всіх МФ об'єктивах, ні мила, ні змазів. Із виключеною стабілізацією все по старому - 10-15% знімків мають змаз на четверті бруска. Різкість наводив архіуважно, справа не в ній, і брусок не обертав, він стояв непорушно. Мабуть в тих же 10-15% випадків таки штатив отримує мікропоштовх в результаті якого і іде "змаз". Причина - підлога із крупним щебенем у мене у майстерні. Мабуть штатив стає на ній не на 100% "монолітно".
ДД це основна причина, чому я став поглядати на фотокамери із матрицею APS-C.
Але при цьому тесті я виявив наступне.
Якщо граючись із діафрагмою (в більшості об'єктивів в доволі немалих межах 4,0-8,0) та витримкою (тут завдяки стабу взагалі межі від 1 сек. до 1/1000) утримувати ISO в межах 200-250, та навіть до 320, то ДД просто прекрасний. Тобто оком на "оригіналі" та на фото різниці на помітити.
Але на камери з кропом (матриця APS-C) все рівно поглядаю... Лише тепер ще знатиму, що треба орієнтуватись ще і щоб в тушці обов'язково була стабілізація. Тому щодо самого переходу на більшу матрицю - тепер не певен що перехід покращить цей параметр на матрицях зпівставних поколінь. Цілком може бути що матриця "двічікроп" (micro 4/3), в Olympus OM-D E-M5 mark II або в OM-D E-M1 (там однакові матриці та процесори) буде кращою по ДД, аніж у Sony A6000 та Fujifilm X-T1/X-T2, на які я поглядав раніше і які не мають стабілізації в тушці камери.
І підозрюю з ГРІП на кропі 1,5 буде гірше, аніж зараз. Для моїх умов це важливіше за ДД. Тому поки в роботі мій "п'ятачок".
А поглядати я став не на Фудзі та Соні з APS-C матрицею, а на Olympus OM-D E-M5 mark II та Olympus OM-D E-M1 з тією ж 4/3.
Хоча Fujifilm X-T1 мені дуже подобається чисто зовнішньо, олдскульним дизайном.
Ну то таке, поки Олік працює, теоретично я виробив у нього лише третину ресурсу... Хоча, як показує життя, ресурс затвору "на папері" ще не означає, що все буде згідно теорії. Будемо жити - дивитимусь.
PS. "Одиничка" Олімпуса взагалі має кінський ресурс 400 000 спрацювань механічного затвору і лишає далеко позаду по цьому параметру не лише "п'ятачка" з 100 тис., а і Фудзі Х-Т1/Х-Т2 з 250 тис. Надійна, класна, всепогодна і т.д. і т.п. От лише заточена більше під "репортажку" з рідною оптикою PRO яка ох ніфіга не дешева, та з купою відповідних плюшок. Тобто в моїх умовах її потенціал використовуватиметься ну може на 40-50%.
До речі бачив, що саме цією камерою користується Джеймс Хетфілд, соліст Metallica, і знімає нею в суворих зимніх умовах.
Додав тестові фото
