Старовинної української назви майстрів, які робили тільки ножі, немає. Може тому, що окремого спеціалізованого виробництва саме ножів не було. Їх робили люди різних професій: ковалі, зброярі, золотарі, мосяжники і т.д. Найбільш близькими до сучасного розуміння були, на мою думку, мосяжники. Мосяж - це мідь та її сплави (бронза, латуні і т.п.). Мосяжники працювали з деревом, шкірою, залізом, прикрашаючи їх мосяжною насічкою. Вони виробляли прикрашені мосяжем ножі, топірці, шаблі. Вони займалися ливарством з мосяжу, вони займалися ковальством мосяжу. Але ножі не були їхніми єдиними виробами. Мосяжництво занепало вже дуже давно, лише у гуцулів збереглися якісь навички цього мистецтва.
Отже, назву для майстрів виготовлення ножів мусимо обирати самі. Почнемо з того, що старовинні українські ремісницькі назви, які збереглися з часів середньовіччя, поділимо на 2 такі основні групи:
1. Римар, скляр, токар, кушнір, зброяр, золотар, бондар, гончар і т.п.
2. Гутник, мельник, шорник, лучник, сідельник, мосяжник, гребінник і т.п.
До цих двох груп не потрапили такі назви, як стельмах, тесля, кравець, коваль і т.п. Також є такі назви, як винороб, хлібороб і т.п. Вони не такі старі, ці назви спродукувало зовсім недавнє минуле. Отже, можемо виробити для себе такі назви:
1. Ножар.
2. Ножівник (з наголосом на "і" чи "и"?).
3. Ножероб.
4. Можемо самі винайти назву, наприклад якийсь там "кнайфер" або щось ще більш екзотичне - тут кожен може запропонувати свою назву.
Треба винести все це в окрему тему і прикрутити до неї голосувалку. От такі пропозиції.