Нарешті сталось
те чого я давно хотів, мріяв, а весною був прийнятий на участь у закордонній ножовій виставці в Парижі. Саме на Ficx їхати вирішив по рекомендації Василя Гошовського, та й він сам був зареєстрований на неї, то ж я відправив невеличке портфоліо і через деякий час отримав позитивну відповідь
.
Участь у виставці коштує майже тисячу євро, ще дорога, проживання... корочше проплатив половину і почав працювати на все інше та готуватись до виставки.
До виставки дуже хотілось зробити першого свого фолдера, тому я почав здійснювати другу свою мрію, паралельно, працюючи з хлопцями над серіями Феніксів, робив першого складня, та допустив безліч помилок і перші заготовки пішли в сміття
. Потім почав почав знову і вирішив не ризикувати часом, робити те що встигаємо і ми встигали... За два тижні до виставки я зрозумів що Вова може практично доробити ножі (як добре працювати зі своїми учнями, вже класними Майстрами, які можуть зробити те ж що й ти сам, на тому ж рівні), а я можу зробити щось спеціально під виставку. Корочше я продовжив робити фолдер майже з нуля, так захопився, що спав по чотири години на день, а в останні дві доби взагалі не спав, буквально ще працював в ніч перед вильотом, нерви здавали, ніж був майже готовий, але ж лиш майже, а хотілось мати закінчену роботу і я на цих нервах і з попаяними від безсоння мізками впоров гарячку, запоров клинок
, я був зелений... Все, довелось везти прототип, який гарно виглядає, але працює не так як треба
. Про ніж буде окрема тема, після того як я його закінчу, зараз гартую нову заготовку на клинок.
Наші правила перевезення ріжучих предметів, схожих на ХЗ, то
. Коротше, навіть маючи висновки експертизи, потрібно пробити собі шлях через митницю, інакше можуть бути проблеми, звичайно ніхто не посадить, але втратити гроші, витрачені на квитки і виставку можна. Трохи нервів я і тут залишив.
Прилетів до Парижу разом з Олегом Лесючевським і зі знайомим колекціонером ножів, Олег приймав участь в іншій виставці - Sicac, вона проходила на день раніше. Я взагалі перший раз був у Європі і мене розпитували про ціль поїздки, зворотній квиток і гроші, лиш про готель не спитали
, більше нічого, ніяких питань про холодну зброю і ніхто багаж при мені не світив, та навіть на зворотньому шляху багаж перевіряли без мене, а у Борисполі багаж світять тричі
.
Я був не готовий до поїздки, я ж до виставки готувався
, фотик не взяв, та й був такий змучений, що бажання десь гуляти особливо не було. В четвер лиш доїхав до готелю, дякуючи Олегу і його дівчині - Даші, оскільки вони допомогли з купівлею квитків на потяг і метро, я ж англійську тільки почав вчити, та ще й мізки не варять, а у тих автоматах одразу розібратись важко, хоча все в них написано
.
В п'ятницю пішов на Sicac, подивитись як вона проходить, хто є. Ця виставка більш приземлена, ножі різні, але переважно функціональні, але з різним діапазоном цін, приблизно від 200 євро, 300-1000 коштувала дрібна серійка, що робиться на ЧПУ верстатах, кастомні, але також виготовлені на ЧПУ ножі Ентоні Марфіоне, Бег Найвс, Liong Mah. Дідусь Волкер приїхав з одним ножем за 23000 і продав його. Приміщення на Сікаку було відносно не великим, досить тісним і штучне не дуже добре освітлення. Вибачте, я не фотографував там, бо мій мозок був трохи затуманлений і відпочити я не встиг, просто не було настрою бігати і все передивлятись. Може Гриша Веріжніков чимось поділиться, він також приймав участь у виставці. Після обіду я поїхав до центру, погуляти по набережній, милуватись архітектурою міста, а потім пішки до готелю, взагалі намагався пересуватись пішки, якщо йти не більше ніж півтори години, просто було цікаво як люди живуть, чим місто дихає. А люди там живуть, саме ЖИВУТЬ, хоча в Парижі є багато проблем і далеко не всі заможні, а етнічних фрацузів меншість, та все ж менталітет інший, це помітно.
Свою першу участь на Ficx я не забуду ніколи. Ранок в суботу був тихим, взагалі Париж у вихідні стає тихим, хіба що в центрі багато туристів, а з погодою пощастило на всі дні, що я був. Від мого дешевого готелю до виставкового павільйону було трохи більше двадцяти хвилин ходи і я знову трохи подивився на життя в місті, пройшовся через ранковий базарчик, сфотографував лоток з морепродуктами, ще клацнув декілька знімків, десь архітектуру, десь пристебнутий велосипед без колеса і прийшов на виставку. На вході привітна охорона, запитали чи я учасник, перевірили рюкзак і впустили, далі мене зустрів один з організаторів, посміхнувся, привітався, протягнув руку і показав листок з розташуванням столів, на столі стояв картонний вказівник учасника і внизу напис "Ukraine"
, буклет, більше схожий на книжку, з роботами учасників, ще конверт з формою для заповнення від фотографа і папірці з написами "sold", на зворотній стороні яких писались ціни, тобто навіть про цінники вони потурбувались! Я трохи постояв біля стола, огледівся, скрізь вікна, світло практично натуральне, будова 19-го сторіччя, металевої клепаної конструкції, в стилі старих вокзалів, під стелею натягнуті великі шмати білої тканини, вони й виглядають стильно і ще додатково розсіюють світло. Розклав ножі. Вони виглядають ідеально, сатин гарний, поліровка ідеальна, фініш стажок... все супер. Підбіг Олексій AlexDelf, привітався і побіг, я познайомився з ним на Сікаку, один з адекватних москвичів, приємна людина, до речі, одна з його світлина потрапила до буклету. Прийшов Вася, я трохи з ним поспілкувався, зустрів перекладачку і виставка почалась. На вулиці зібралась черга людей, та не так багато, взагалі цього року чомусь не дуже багато людей прийшло, покупців ще менше, та менше з тим, люди приємні, вічливі, багато хто прийшов як в музей, подивитись на мистецтво, а когось зацікавили і ті ножі що ми робимо, люди помічали деталі, робили приємні компліменти а косяки не намагались видивлятись, це ж ручна робота. З перекладачкою мені пощастило, вона сама людям пропонувала подивитись, звертала увагу на якісь деталі, а вдень я зміг відійти від столу, трохи пройтись по виставці, подивитись на роботи майстрів, які бачив в інтернеті. Познайомився з Владіком Данілюком, що зі Швеції, він поїхав з Москви у 92-му році, дуже приємна людина, гарний коваль, робить дуже різні роботи, від сокир зі свого дамаску до складнів, зумів зварити сталь з титаном, я був вражений. Підійшов до Чебуркова, похвалив за більш високу якість, а він сказав що завжди є куди рости. Людина небагатослівна і серйозна, склав приємне враження. Ввечері ми з Василем трохи випили, я нарешті трохи розслабився, як мені цього не вистачало...
На другий день зранку був сніданок для майстрів, де можна було поспілкуватись, випити кави, поїсти круасанів, а у мене апетиту від трудового марафону досі не було, взяв кави, а організатор мені каже посміхаючись і показуючи на собі пальцем: eat, eat. Такі вони, приємні європейські люди. В неділю французи сидять вдома, тож на вулиці людей ще менше, в парку біля виставки китайські бабусі займаються зарядкою, китайські дідусі, мабуть чоловіки тих бабусь, про щось спілкуються між собою, в парку невеличкий пташник з качками і зграєю голубів, а дикі голуби вяхирі ховаються в кущах. Я трохи прогулявся по парку, посидів на лавочці, з відчуттям якогось дзену), та пішов на виставку, з одинадцяти годин запускали людей. Людей було менше, але в другій половині дня у мене все ж купили один ніж і мій настрій сильно піднявся, я на продажі не особливо розраховував, оскільки мене не знають і Франція країна фолдерів.
На виставку прийшли Гриша з Олегом, ми зфоткались разом, трохи поговорили, я ще декілька разів обійшов виставку, поки ходив Tashi Bharucha з моїм новим клієнтом підходили до столу і розхвалювали ножі
.
В понеділок зранку я ще встиг прогулятися в центрі і поїхав до аеропорту.
Нажаль я мало фотографував, наступного разу поїду з фотоапаратом, мій смартфон слабенький, та й не люблю знімати смартфоном. Ті фото що є, викладу пізніше, сподіваюсь що завтра.