Розкажу одну історію. Старший брат в юні роки збирав марки. Назбирав п"ять чи шість товстезних альбомів - дуже він педантичний і акуратненький, марки в ідеальному стані, подивитись надзвичайно приємно. Є щось в марках магічне.. Пройшли роки, я почав боротись з контрабандою історичних і культурних цінностей. Відповідно, почав спілкуватись з якимись мистецтвознавцями, експертами і баригами. Брат каже - а ну оціни мою колекцію. Перед тим весь відділ подивився. Як в музей сходили. Відніс одному знаному філателісту, він переглянув, тицьнув пальцем в одну - оцю можу взяти за 30 баксів (якась невзрачна китайська, здається зараз мені навіть монохромна). А решта? Решту можна віддати дітям хай міняються. Поніс до іншого - історія повторилась.
Звідси мій висновок про цінність як філософську категорію. Вона буває різна. Колекція мого брата має, без сумніву, естетичну цінність - її приємно подивитись. Більше того, можна годинами роздивлятись. Для нього вона має родинну цінність - він може навіть внуків виховувати показуючи марки і розказуючи цікаві історії. Але якось "меркантильної" цінності вона не складає і не буде складати ще років 200 (хіба зміниться коньюнктура і, наприклад, розпадеться Росія. Тоді її марки виростуть в ціні).