Доброго здоров'я шановним форумчанам!
Читаю форум майже два роки, в який мене залучив наш камрад
SergDM, та який є моїм братом
. Старшим братом
, ... мабуть цим все сказано
.
Ножами, точніше - загалом, історією, та всім, що з цим пов'язано цікавлюсь з дитинства. Врешті решт, протягом багатьох років викристалізувалась любов ( кохання ?..
) до зброї, історії зброї, та всім, що з цим пов'язано. Першими ножами почав займатись ще в пізньошкільному- ранньостудентському віці
. Одним із ножів, що дожив із початку 90-х років мирулого століття - я поділюсь із вами.. Зараз просто немає до нього доступу, т.я. я в іншому місті, тому я поділюсь із ним наступним разом...
Але ця червоточина залишилась, як я собі думаю, мабуть на все життя....
Тому зараз, після майже 20-літнього забуття та з поштовху рідного брата, спробую шановному товаристу показати свою першу роботу. Для того, щоб оновити в пам'яті навички та застосувати нові знання, що добув на сайті ( і чого це все було неможливе 20 років назад
)...
Робота ця - два кухонника. Ідеї, щиро зізнаюсь, я вкрав укогось із нашого сайту
, потім коли посав малювати ескізи на папері, я зрозумів, що краду в когось ідею.. Думаю, що з тих, хто впізнає свої задумки, - пробачать новачку
?
Так от, нарешті до діла..
Сталь на клинках, як то кажуть, - від Дяді Васі, тобто реально - від сусіда по гаражу, який мені віддав полоску нержавійки зі своїх совітських запасів, які всі ми колись робили до кінця свого життя
. твердість металу однозначно по моїх суб'єктивних відчуттях не більше 55-57 одиниць, більше навряд чи, але для кухонника - саме то що тра
, якщо не рубати тими ножами ногу кабана
.
Руків'я - із старого стільця, які колись називали віденськими, через свої гнуті ніжки та спинки. Це бук, мабуть 50-літній, якщо не більше, судячи з того, що сусід мій викидав на смітник його, повідомивши лише, що той стілець прожив життя більше ніж він... Є свої плюси, як то - добре висушена деревина, але є й мінус - обмежений розмір дерев'яхи... Руків'я пропитане данішем та поліроване карнаубою - може це хоч трохи спасе на кухні ножі від суворих буднів
Але як для перших потугів - шкода було псувати нормальні заготовки.. Треба, щоб руки згадали, що до чого та що за чим
.
Нарешті - больстери...З цими - окреме питання, т.я больстери - це текстоліт, пластик, з якого колись в радянські час навіть робили меблі
. Використав я його тому, що ножі - все таки кухонники, і можуть побути у воді до ранку (кинути в мийку використаний ніж ввечері, а посуд помити зранку - це, блін
, норма...).
Головною проблемою, причому на обох ножах - було зробити больстер, т.я. товщина клинка складає 2,0-0,7мм. Та й зведені клинки до 0,2мм. Тому такі отвори зробити під клинки - поки що для мене - проблематично... Тому, якщо розглядатимете "інтимні місця" біля стику клинок-больстер - я вже відчуваю Ваші табуретки
. Але не все так так страшно на фото - клинки блікують, тому гріхи за рахунок дзеркала подвоюються...Знаю, це не виправдання, але хоч щось скажу в свій захист
.
Пробуємо, оцінюємо, кидаємось меблями
, головне - не бийте по губах
.
На флейті я не граю, але вчитись мені, ще й вчитись - і по ножах, і у фотомистецтві, та й загалом - це ж мій перший пост
.
Хочу почути Ваші конструктивні поради та критику, наприклад - як зробити більш акуратними отвори в больстері, коли товщина клинка десь в межах 1,5-2мм. Ну й - ще багато чого, що підкаже погляд зі сторони. Знаю, що фултанг для кухонника був би доцільнишим, але ж треба спробувати всі метОди...
Тому,дивимся: