Версія з твариною цілком можлива, той же ведмідь не обов"язково всіх порвати повинен був, досить того, щоб він там рядом походив - полякались і розбіглись. В тому числі і ведмедик - там навкруг мисливців як на собаці блох, звірі лякані, людей боятись повинні.
Ось такий варіант подій мені здається цілком ймовірним:
Після того, як частину харчів і спорядження залишили коло річки, пішли вгору. Ціль - вийти на хребет і намагаючись рухатись без зайвих наборів-скидання висоти досягти Отортену. По дорозі виникла суперечка з приводу того, що за два дні до вершини не дійдуть, припасів взяли замало. Ініціатор суперечки - Золотарєв. Він будучи людиною самою старшою в групі плюс самою новою, мимовільно перетягував на себе роль лідера, що вже й до цього викликало суперечки.
Аргументи про те, що харчів в групи на більш, ніж три дні не було - в палатці знайшли сухарі, крупи здається і корейку в три кіло. Три кілограми м"яса на групу в 9 чоловік без наявності іншої білкової їжі - три рази поїсти. По сто грам на брата. Що не дуже, тим більш, що похід - зимовий, лижний, третьої категорії.
Отже, на підйомі до вершини Холатчахль виникла сварка, можливо - з маханням руками. Після цього Золотарєв і Колеватов, можливо й Тібо-Бріоль вирішують вернутись до лабазу. Вся група виходить на гребінь гори на відкрите місце, ці троє залишають зайві речі і лижі і йдуть вниз, інші встановлюють палатку.
Палатку встановили, всі в ній починають перевдягатись, розкладувати речі. Починає темніти. Дятлов з ліхтарем кілька разів виходить з палатки - давиться, чи не йде від лабазу решта групи. Дубініна, як завхоз, перевіряє припаси і готується до роздачі їжі ( тому в подальшому і більш-менш вдягнена).
В цей час до палатки приходить, наприклад, ведмідь. Молодий, але вже стикався з людьми. В сплячку не пішов зовсім або розбудили мисливці. Тому голодний, злий трохи. Людей боїться, тому до входу в палатку навіть не підходить - коло входу накидано купу валянків, людський запах більше, ніж треба. Ведмідь ходить навколо палатки, нюхає, подає голос...
Всі в палатці перелякані, через вхід виглядувати боязко - от висунеш тільки голову, а її відмідь раз і відкусить. Прорізають кілька отворів в палатці, виглядують. На вулиці вайже зовсім темно, ведмедя не видно. Хтось пропонує зробити щось типу рогатини, починиє різати лижну палку. Бамбук не дуже й ріжеться...
У ведмедя цікавість і голод переважають страх і він намагається пролізти в палатку. Але не через вхід, а з протиляжного боку. Навалюється на палатку, одна сторона палатки падає. Люди в палатці в паніці розрізають-розривають її, вискакують і тікають вниз по схилу. Дубінін шпурляє в сторону ведмедя те, що було в руках - власний одяг.
Ведмідь бачить натовп людей, лякається, біжить в інший бік.
Слободін спотикається, падає, вдаряється головою об каміння.
Всі спускаються до початку зарослів березняка, ведмідь не гониться, але вертатись все одно страшно. Дубінін бачить, що Слободін відстав. Він, як старший групи, відповідає за кожного і саме він вирішує вернутися на пошук Слободіна. З Дубініним йде Колмогорова - все таки симпатії і т.д. Інші троє йдуть до дерева на горбочку - єдиний реальний орієнтир навколо. Там розпалюють багаття, ламають гілки з кедра, щоб кинути під ноги (всі ж босі), залазять на дерево й виглядують товаришів.
Дубінін не знаходить Слободіна, повзає по схилу, намагається гукати (не дуже виходить, бо втомлений, змерз, дме вітер, снігова поземка...). Губить напрям на палатку, кілька разів вертається, замерзає. Колмогорова намагається вернутися до палатки, сил не вистачає. Всі троє - Слободін, Дубінін, Колмогорова замерзають на схилі.
Під кедром розпалене багаття, під ним троє - Дорошенко, Кривоніщенко, Дубініна. Намагаються зігрітись біля багаття, не дуже вдало, бо дерево стоїть на горбочку, все продувається вітром. Але відійти від багаття не можна, тому що там на схилі залишилось троє і без орієнтиру вони пропадуть.
В цей час Золотарєв, Колеватов і Тібо-Бріоль вертаються до палатки але не знаходять там нікого. Бачать вдалені вогнище, йдуть туди. На час, коли вони приходять до кедру, Дорошенко і Кривоніщенко вже мертві. Дубініна - ледь жива. Вертатись до палатки неможливо - темно, ніяких орієнтирів на голому схилі нема. Потрібно якось чекати ранку. Але на відкритому всім вітрам місці це не реально.
Починають неподалік в яру копати яму в снігу, рубати гілки і дрібні деревця для настилу. Перебераються туди. Вже зовсім ніч. Температура падає. Дібініна вдягнена аби як, до того ж під кедром на вітрі геть перемерзла. Без додаткового одягу до ранку може й не дожити. Вирішують вернутись до кедру і знайти щось з одягу. Йдуть всі, тому що розділятися не можна - потім одне одного не знайдуть.
Вертаються до кедру, знаходять щось з одягу, перекладають трупи.
По дорозі в яр гублять частину одягу, не можуть знайти настил, провалюються в глибокий сніг. Зсув снігу з верху яру накриває їх, трощить ребра.
От така картина. Без містики, шпіонів, прибульців і чупакабри.
Про радіаційне дослідження ще напишу.
По дорозі група знайшла склад геологічних зразків. Юдін розповідав пошуковцям про те, що принаймні один зразок вони взяли з собою. Відомо, що деякі з тих зразків - радіоактивні. Пропонують використати для пошуку тіл височутливий радіометр. Результатів це не дає. Тіла находять згодом без радіометрії. Але застосування складного, дорогого і секретного прибора потрібно якось виправдати. Тому затівають вимірювання радіації на зразках одягу. Радіацію знаходять, використання прибору виправдане, в тюрму ніхто не йде.