про США, від знайомих, які працювали в готелі, прибираючи помешкання.
Ми часто помилково формуємо своє уявлення про США, дивлячись фільми, де актори гатять один одному по мордах, потім переміщаються в іншу локацію і далі бійки і так день за днем. "Там страшне повсякчасне насильство" - таке складається враження.
Ось епізод з реального життя. Один із жильців готелю був не в дусі і образив прибиральницю номера, жорстко послав її матом. Вона, будучи дурепою, покликала свого чоловіка, який працював в цьому ж готелі, теж прибирав номери і поскаржилася на те як її образили. Той, будучи дурнем, пішов до того жильця і почав виясняти стосунки, заступатися за свою жінку. У відповідь отримав вказівку куди йому йти разом з дружиною. Здогадуєтеся що було далі? Наш "захисник ображених" дав тому в пику, несильно, але відчутно, слід залишився. Той відразу викликав поліцію. Результат: наш отримав декілька місяців тюрми. За несильний удар по пиці людині, яка була неправа.
Тобто: там чітко знають яка відповідальність за навіть елементарний прояв фізичного насильства, можуть лаятися, але руки не спішать розпускати. Закон жорсткий і тримає людей в рамках, привчає їх тримати себе в рамках. І навіть в таких умовах там тисячі смертей від вогнепальної зброї.
тепер про Україну. Моя ситуація (одна із) з автомобілістами (вони ж всі з довідками від психіатра, правда ж?))
Об'їжджаю на велосипеді припарковану машину і водій раптово відкриває двері прямо переді мною. Я встигаю ухилитися від дверей, але це було настільки небезпечно (для мене), що роблю зауваження водієві (без матів), що треба дивитися в дзеркало, коли відкриваєш двері. Воно виходить, спочатку не розуміє чому до нього претензії, потім презирливо кривиться і питає "а ти хто такий?", а коли я йому відповідаю, що я учасник руху, які він, то це чудо нахиляється в салон витягує здоровенний гаєчний ключ і кидається на мене з криком "я тобі
зараз покажу правила вуличного руху,
!!" Я встигаю втікти, різко натиснувши на педалі, і бачу як мимо мене по асфальту скаче той гаєчний ключ. Потім зупиняюся і бачу як воно кричить як несамовите і розмахує руками, біжучи в мій бік.
Щось я не хочу щоб у таких і подібних неадекватів в салоні лежав не ключ/сокира, а пістолет. З довідками в таких все в порядку, а з головою явно ні.
Кількість неадекватів під час і після війни зростає в рази, на жаль.