Автор Тема: Спецназ чи спецприз, а може special force  (Прочитано 853 раз)

0 Пользователей и 1 Гость просматривают эту тему.

Оффлайн Yurikus

  • Эксперт
  • *******
  • Сообщений: 4500
  • Расположение: Дніпро
https://www.facebook.com/groups/1023337221030214/permalink/1501778976519367/?pnref=story
Цитировать
Іван Савін
3 травня о 21:14
"За вас і за спєцназ…"
«Ми с тобой, братішка, із спєцназа…» - співали «зелені чоловічки» у Криму. І підспівують їм наші хлопці, чиїх побратимів «братішки» вбивають на Донбасі. Навіть Василь Живосил Лютий, якого важко запідозрити у ватності, присвячуючи пісню «кіборгам», вставив туди слова «Стоїть спецназ з Кіровограду». І це при тому, що в українській відсутнє таке скорочення. То що ж примушує тих, хто є патріотом, паплюжити рідну мову цим словом?
Пам’ятаю, як повернувшись зі строкової, зустрів знайомого, який так само відслужив, і запитав, де він проходив службу. «В спецназі» - відповів він. «А яких військ?» - спитав я, на що отримав нервову відповідь, що «спецназ» - один. Я тоді не зрозумів його, тому що у моїй частині була рота спеціального призначення, а у військах – полк спеціального призначення «Барс», а в НГУ (1991-2000 р.р.) – батальйон спеціального призначення «Біла пантера». Саме тоді я почав цікавитись історією терміну.
Як виявилось, перший «спецназ» був створений в ГРУ лише в 1950 році. До цього ГРУ СРСР не мало власних військових підрозділів і використовувало підрозділи розвідки родів військ. Однак, із появою ядерної зброї виникла потреба у створенні підрозділів, які б можна було задіювати з метою ліквідації пускових установок ворога. Так, директивою міноборони СРСР № Орг/2/395/832 були створені частини спеціального призначення. Чому саме таку назву було обрано? По-перше, щоб не було як у «клятих капіталістів», де ЖОДНА частина не має у назві слів «спеціального призначення», по-друге – в радянській військовій термінології розвідувальна та диверсійна діяльність у глибокому тилу ворога називалась «спеціальна розвідка». Тож, фактично «спецназ» з’явився як елітна розвідка. До речі, схожі функції (розвідка і диверсії в тилу ворога) під час другої світової в СРСР виконувала окрема мотострілкова бригада особливого призначення НКВС СРСР, створена в жовтні 1941-го року і підпорядкована безпосередньо Берії. Цей аргумент, до речі, люблять використовувати представники спецпідрозділів військ МВС, коли міряються… пафосом з колегами зі збройних сил.
Однак саме «спецназ» існував лише в складі Радянської армії аж до серпня 1977-го, поки в складі московської ОДОН не було створено навчальну роту спеціального призначення (яка пізніше отримає назву «Вітязь»). При тому завдання роти були дуже далекі від розвідки в тилу ворога. Просто на той час в складі МВС не було свого підрозділу для звільнення заручників, а ситуація у СРСР склалась така, що група «А» КДБ СРСР (яку пізніше стали називати «Альфа» з легкої руки журналістів) самостійно не могла впоратись.
А потім пришла перебудова, гласність, а, разом із ними – нові «спєцнази». І, якщо перший «спєцназ» маскувався під інші роди військ та не афішувався, то нові , навпаки, усіма можливостями демонстрували свою належність. Маразм досяг свого піку, коли під час ГКЧП засвітився «шеврон», від якого ті, хто хоч трохи тямив в геральдиці, схопились за обличчя.

Це був щеврон 27-ї окремої мотострілкової бригади спеціального призначення, яка тимчасово знаходилась у підпорядкуванні КДБ СРСР. Над словом «спецназ» було зображення… білоголового орлана, який не тільки не водився на теренах СРСР, а й був емблемою 101-ї повітряно-десантної дивізії США.
Після розпаду СРСР в незалежній Україні «спецназів» ще побільшало. Вони були у ЗСУ, НГУ, ВВ. Лише прикордонна служба та СБУ не впали в маразм і у назвах своїх спецпідрозділів не використовувала словосполучення «спеціального призначення». Крім цього «спецназом» називали інші підрозділи різноманітних відомств, які хоч і не називались «спеціального призначення», але були більш підготовлені за своїх колег.
Не обійшлось без маразмів і тут. Наприклад, в столичній частині внутрішніх війск роту спеціального призначення одягли в нову форму, де на грудях красувався напис «спецприз». Треба було бачити обличчя «спецпризивців», коли їх фотографували для журналу МВС з нагоди дня військ.
Цікаво, що в США радянський та російський «спецназ» так і називали «spietsnaz», оскільки, повторюсь, в назвах власних частин не мають цього словосполучення, наприклад, назва відомих «зелених беретів», які близьки до функцій «спецназа ГРУ» звучить як «U.S. Army Special Forces», а назва окремого підрозділу - Special Forces Group, та ж сама історія і з «рейнджерами» (75th Ranger Regiment), які всі, разом з «Дельтою» (1st Special Forces Operational Detachment-Delta) підпорядковуються командуванню спеціальних операцій армії США (US Army Special Operations Command). Як бачимо, американці використовують термін «special force».
Тобто, термін «спецназ» є суто радянсько-російським, як «матрьошка», балалайка і ГУЛАГ. І, коли українські силовики називають себе «спецназом», то тут у всій красі проявляється комплекс «молодшого брата», як нас називають росіяни.
І, як би сумно це не було, все ж таки радує, що, хоч і зі скрипом, долаючи шалений опір совкомозих офіцерів, все ж таки потроху зникає це словосполучення, замінюючись на загальноприйняте на заході «спеціальних операцій».
Ну, а тим, хто полюбляє покрасуватись назвою «спецназ», наслідуючи тих, хто вбиває на Сході наших хлопців, можу лише поспівчувати і порекомендувати, поки не пізно, вилікувати "спєцназ головного мозку"…
"Если страна, выбирая между войной и позором, выбирает позор, она получает и войну, и позор." Уинстон Черчилль