Первый Украинский ножевой форум - НОЖиК
Потрошки про все => Увлечения и хобби => Туризм, путешествия => Тема розпочата: Frederico від 16 Вересня 2012, 20:11:32
-
Судячи по часу і по складності це неповноцінний похід, але все одно викладу тут невеликий звіт. Так як літо вже закінчувалось, а хотілось ще кудись вирватись, то вирішили з сім’єю поїхати подивитись на скельний монастир біля с.Розгірче (Стрийський р-н Львівської обл..). Прочитав в Інтернеті, як туди добратись і на другий день поїхали.
На електричці добралися до ст. Стинава Нижня,
(http://io.ua/22818798i.jpg) (http://io.ua/22818798n.jpg)
далі через міст перейшли через річку Стрий.
(http://io.ua/22818799i.jpg) (http://io.ua/22818799n.jpg) (http://io.ua/22818801i.jpg) (http://io.ua/22818801n.jpg) (http://io.ua/22818802i.jpg) (http://io.ua/22818802n.jpg) (http://io.ua/22818803i.jpg) (http://io.ua/22818803n.jpg)
Пройшовши кілька кілометрів по рівнині, дійшли до села. Перед селом стоїть ось така труба, з якої тече вода.
(http://io.ua/22818805i.jpg) (http://io.ua/22818805n.jpg)
На трубі кран відкривається – вода тече під тиском, як з водопроводу. Вода на смак солона (місцеві потім розказали, що вода мінеральна, насичена йодом).
Місцева жіночка показала дорогу, як пройти через село в сторону монастиря. Але одна справа ходити по рівнинах, а інша справа зайти в невідому місцину в лісистих горах. Одним словом, монастиря, який повинен був бути на відстані кількасот метрів від села, ми не знайшли. В пошуках його, вирішили йти вгору по краю рівчака.
(http://io.ua/22818806i.jpg) (http://io.ua/22818806n.jpg)
Десь за хвилин 40-50, добралися до вершини гори, звідки по хребту можна було перейти на вершини праворуч-ліворуч. Уточню, що погода була кілька днів жарка та сонячна, але зайшовши в ліс виявилось, що ґрунт вологий і доньці, яка була в звичайних кросівках було важкувато йти. На вершині вирішили зробити привал і трохи відпочити. Спускатись вирішили вниз трохи правіше, ніж піднімались (в надії все ж вийти на монастир). Майже спустившись до підніжжя натрапили на ось такий вихід каміння з ґрунту (зверху його не видно, виявили тільки по тому, що каміння вкрите пластом моху, а не засипане листям).
(http://io.ua/22818808i.jpg) (http://io.ua/22818808n.jpg)
Вже спустившись до самого низу, я пройшов ще лівіше (якщо дивитись на гору) і натрапив на добре витоптану стежку, яка вела ліворуч-вгору. Трохи пройшовши по ній побачили те, що ми шукали – скельний монастир.
Трошки з історії цього місця: „В ХІІІ-ХІVст. тут існував печерний монастир...У товщі основного скельного масиву вибито три печери, які знаходяться у двох рівнях. На першому рівні два приміщення, а на другому (до якого ведуть сходи) – одне приміщення. Дослідники вважають нижню велику печеру жилою кімнатою, до якої примикала комора, а верхню печеру – монастирською церквою.”.
(http://io.ua/22818809i.jpg) (http://io.ua/22818809n.jpg) (http://io.ua/22818810i.jpg) (http://io.ua/22818810n.jpg) (http://io.ua/22818819i.jpg) (http://io.ua/22818819n.jpg) (http://io.ua/22818820i.jpg) (http://io.ua/22818820n.jpg) (http://io.ua/22818821i.jpg) (http://io.ua/22818821n.jpg) (http://io.ua/22818822i.jpg) (http://io.ua/22818822n.jpg) (http://io.ua/22818823i.jpg) (http://io.ua/22818823n.jpg)
Хоча день і був сонячним, раптом з’явилася хмара і пішов дощ з громом (гори показали свій характер). Перечекали з півгодинки дощ в печері (якраз з цим повезло). Далі полазили по печерах, трохи пофотографувались. На жаль, хочеться відмітити, що печерні люди (по рівню виховання) існують і зараз, судячи по написам типу „тут був Коля” на стінах (найдавніші знайшов датовані 1956 роком і закінчуючи 2012 роком) (_23).
Назад ішли тим же маршрутом. Так як донька вирішила набрати мінеральної води, в мене рюкзак поважчав на 5 кілограм :). Добравшись до річки Стрий ще й змили втому в річці. Вода хоч і швидка, але з країв була приємно теплою {_11}.
(http://io.ua/22818824i.jpg) (http://io.ua/22818824n.jpg) (http://io.ua/22818825i.jpg) (http://io.ua/22818825n.jpg) (http://io.ua/22818826i.jpg) (http://io.ua/22818826n.jpg) (http://io.ua/22818827i.jpg) (http://io.ua/22818827n.jpg)
З неохотою зібрались і вийшли на трасу, де сівши на маршрутку через 2 год. 15 хв. були у Львові.
-
Коли жив у Стрию - частенько там бував.
-
Андрій, дуже дякую.
Подивився з задоволенням. =)
-
... На жаль, хочеться відмітити, що печерні люди (по рівню виховання) існують і зараз, судячи по написам типу „тут був Коля” на стінах (найдавніші знайшов датовані 1956 роком і закінчуючи 2012 роком) (_23)
Виходить, що печерні люди почали нишпорити в тих місцях приблизно відтоді, як там загинув останній бандерівець?
-
Не знаю як і відповісти (якщо це було до мене запитання) ((.
Фактом залишається те, що приїзджають туристи подивитись на історичну пам'ятку і тут же її і псують (_20) (сумніваюсь, що там масово все обписують місцеві).
-
Виходить, що печерні люди почали нишпорити в тих місцях приблизно відтоді, як там загинув останній бандерівець?
Виходить так, бо кожен поважаючий себе бандерівець за наругу над святим місцем відрізав би тому "колі" яйця і заставив би їх з"істи, а потім тихенько прикопав би того колю під першим ліпшим каменем. 8-)
-
Був там минулого року, місце досить цікаве. Образів по стінах ще не було.
Для місцевих цей монастир - це місце для жарки шашликів. Свої не бережуть, чого ж чекати від туристів?
Хоч гори тут зовсім малі, не далеко від нього є місце цікавіше і значно відоміше - це скелі Довбуша і йти туди не довго.