Первый Украинский ножевой форум - НОЖиК
Україномовний технологічний розділ => Новини => Тема розпочата: Font від 10 Липня 2016, 11:04:19
-
Довго не наважувався відкрити цю тему. Перевіряв. Консультувався з мовознавцями. Досі не все зрозумів. Але настав час домовитись про термінологію, яка можливо приживеться на українському ґрунті в майбутньому.
Отже, почнемо з того, що кожна мова має інформаційну функцію (є засобом пізнання, збирання й оформлення всіх знань, які накопичені людьми в процесі їх свідомої діяльності) та комунікативну функцію, яка реалізується у спілкуванні, розмовах між людьми, і створює суспільство як соціум. Українська мова не є виключенням. Виходячи з цього, неможливо стверджувати, що не існує і не існувало справжніх українських ножових термінів. Ніж був важливим інструментом, важливою частиною побуту народу, тому мали бути природні назви, які використовував український соціум до його штучного зросійщення. І треба іх відроджувати.
Почнемо з обговорення старовинного ножа, знайденого на Берестечковому полі:
(http://io.ua/34710268n.jpg) (http://io.ua/34710268p)
Отже клинок + держак (або черен) = ніж. Клинок - напівфабрикат. Держак - напівфабрикат. Вони цікавлять тільки майстрів, які виробляють ножі. А от з'єднані між собою майстром, вони стають ножем, тобто виробом, який має самостійну споживчу вартість для всіх пересічних громадян.
Згода?
-
нууу... не дуже зрозумів..щодо мови- структура ножа? {23} {dr}....дуже вже ріже вухо ножоробам...для нас клинок-то структура... та й клинок напівфабрикат-це для споживача-згоден,для нього клинок напівфабрикат,а для нас -це більш виріб,який самодостатній..більш виріб-тому що руків"я може від всього ножа займати малу частину...хоча є й навпаки....хм {dr},навіть не знаю....
-
подивився зі сторони на це(як споживач)-таки згоден. {y}
-
так а може таки стрій ножа,а не структура ?
-
Ще два зображення, зміст яких я пропоную для обговорення:
(http://io.ua/34746931n.jpg) (http://io.ua/34746931p)
(http://io.ua/34746927n.jpg) (http://io.ua/34746927p)
На форумі вже обговорювали слово "жало" (з наголосом на останній склад). Але тоді хтось казав, що це одна з назв частини клинка, яку називають "лезо". Виявилося, що "жало" - це зовсім інша частина клинка. Розжареним жалом майстр пропалював держак, щоб він став руків'ям ножа.
Що стосується слова "ґард", то воно, на перший погляд, іноземне. Дійсно, "guard" - це охоронець, або камінь-оберіг. Але в українській мові це дещо інше. Мовознавці кажуть, що слово "ґард" прийшло до нас з мови готів. Тобто в таку давнину, що можемо вважати його своїм. І сам зміст слова у нас змінився: "ґард" - це перетин чогось, наприклад споруда, якою козаки перетинали річку для риболовлі. Знаменитий Бузький ґард названий так саме завдяки цій козацькій споруді. Залишки чумацьких ґардів збереглися і донині на Куяльницькому лимані. Ці споруди використовувалися для видобутку солі. Ось так вони виглядають зараз:
(http://io.ua/34745780n.jpg) (http://io.ua/34745780p)
(http://io.ua/34747112m.jpg) (http://io.ua/34747112)
Думаю, ви зрозуміли, чому цю частину клинка називали "ґард" і чим відрізняється від російської "гарда".
-
ріже вухо ножоробам
Ріже вухо саме слово "ножороб" {_18}
Невже в нашій мові немає іншого терміну? Ножар і то краще, хоча на мою думку теж не є вірним...
-
Фес-тоді як правильно-якщо навіть і не ножар ?
-
На жаль не знаю... ((
-
Зброяр ?
-
Зброяр = оружейник (рос.)
-
Я коваль - але я не кую художні побутові вироби такі як ґрати, цвяхи, підкови, я не підковую коней, я працюю не з залізом-сирцем, в мене вузький специфічний напрямок - я виковую сталеві леза! Тому я напевно - коваль-зброяр! =). Якщо спеціаліст шие піхви для ножів - працює зі шкірою - він швець чи шорник. Якщо він вдягає лише руків'я на лезо - то можливо він (рос. - Краснодеревщик) чи просто слюсар??? з таким самим успіхом він може і до сокири держака витворити, і до ціпка (рос. - трость) руків'я приладнати. То чи він ножар?
-
Людина, що робить ножі - ножар. Працює зі шкірою - мабудь римарь.
Римарь робить ремінну збрую до коней, а також працює з ремінями, то мабудь щось поряд...
-
Римар, без м’якого знаку вкінці {y}
-
А от "краснодеревщик" переводиться тільки калькою - типу "червонодеревник". Якось воно слух ріже. Повинно ж бути слово українською, що означає людину, що працює з деревом і не столяр і не різбляр...
От хто робить тонку роботу по дереву? Типу ткацького верстату чи прялку яку наприклад зробити - до кого замовляти? До столяра? Так наче ж ні...
-
По українські теж столяр краснодеревщик. 8-) Тому що самшит, бузок і ебен теж красне дерево. Тобто, під красним, мається на увазі гарне, дороге, а не червоне.
В українській моі є слово прядка, а не прялка. Під ею мається на увазі саме веретено, вовчок. Його може виточити чи вистругати й дитина. Використовували його лиш геть бідні люди. У вжитку були коловоротки. Я їх ще пам'ятаю. Але н мені в цій темі розбазікувати {gig}.
В нас, на заводі, дерев'яною оснасткою займалися столяри модельщики. Бо тільки у них давали шостий розряд.
-
Старовинної української назви майстрів, які робили тільки ножі, немає. Може тому, що окремого спеціалізованого виробництва саме ножів не було. Їх робили люди різних професій: ковалі, зброярі, золотарі, мосяжники і т.д. Найбільш близькими до сучасного розуміння були, на мою думку, мосяжники. Мосяж - це мідь та її сплави (бронза, латуні і т.п.). Мосяжники працювали з деревом, шкірою, залізом, прикрашаючи їх мосяжною насічкою. Вони виробляли прикрашені мосяжем ножі, топірці, шаблі. Вони займалися ливарством з мосяжу, вони займалися ковальством мосяжу. Але ножі не були їхніми єдиними виробами. Мосяжництво занепало вже дуже давно, лише у гуцулів збереглися якісь навички цього мистецтва.
Отже, назву для майстрів виготовлення ножів мусимо обирати самі. Почнемо з того, що старовинні українські ремісницькі назви, які збереглися з часів середньовіччя, поділимо на 2 такі основні групи:
1. Римар, скляр, токар, кушнір, зброяр, золотар, бондар, гончар і т.п.
2. Гутник, мельник, шорник, лучник, сідельник, мосяжник, гребінник і т.п.
До цих двох груп не потрапили такі назви, як стельмах, тесля, кравець, коваль і т.п. Також є такі назви, як винороб, хлібороб і т.п. Вони не такі старі, ці назви спродукувало зовсім недавнє минуле. Отже, можемо виробити для себе такі назви:
1. Ножар.
2. Ножівник (з наголосом на "і" чи "и"?).
3. Ножероб.
4. Можемо самі винайти назву, наприклад якийсь там "кнайфер" або щось ще більш екзотичне - тут кожен може запропонувати свою назву.
Треба винести все це в окрему тему і прикрутити до неї голосувалку. От такі пропозиції.
-
... Повинно ж бути слово українською, що означає людину, що працює з деревом ...
Такі слова є, і їх багато. З деревом працювали:
1. Теслі (будівництво дерев'яних споруд, груба обробка дерева)
2. Столярі (тонка обробка деревини, виготовлення меблів і т.п.)
3. Різьблярі.
4. Бондарі (виготовлення діжок, барил і т.п.).
5. Стельмахи (виготовлення возів, колес і т.п.).
6. Ложкарі.
7. Люлькарі.
-
{_07} так а хіба кнайфер- українська назва ? якщо зробити голосувалку-то знамо що проголосують щось на зразоку цієї назви... ми ж наче за українські природні {sm} назви..
-
Чим вам шановні Ножар не до вподоби. Звучить природно.
-
...назву для майстрів виготовлення ножів мусимо обирати самі...
Вот так и получаются суржики и прочая хрень, на которой многие и общаются без проблем... {23}
-
Колись на ФУП-пі довго обсмоктували тему "А чи потрібна українцям Україна?" Ватани аж скаженіли:"Ви самі нє хатітє єтай украІнскай УкрАіни!" А може і правду казали ватани? Я навмисне помовчав тиждень-другий. Думав, що от сьогодні-завтра хтось відкриє в україномовному розділі нову тему. Підтримає. Та ні, ніхто не прийшов, ніхто і зовсім нічого... Хоч україномовні автори відкривали в інших розділах теми, які могли бути розміщені тут... Схоже, я був правий, коли писав:
Зацікавленість в розвитку україномовного контенту поміж патріотично налаштованих громадян на патріотичному ножовому форумі - просто вражає...
Ну що ж, я почав цю тему - я продовжую, я обіцяв розповісти - я розповідаю далі.
А ось питання: як українці колись називали те, що зараз називається "рабочяя кромка"?
По-перше, чому клинок називається "клинок"? Не замислювалися? Бо головною частиною клинка є "клин", в російськомовному середовищі - "спуски". Сам "клин" складався зі "скосів", або "укосів". Те, що зараз в російськомовному середовищі називається "подводы" і "рабочая кромка", в старовинній українській мові мало одну назву - "струг". Ця назва і досі збереглася в сучасній українській мові. Тільки як назва теслярського інструменту. Нижче на фото ті самі теслярські "cтруги" які колись називались зовсім інакше - "драчами". Але теслі перейняли російську назву "струг" або "скобель", а справжнє значення слова було забуто. Ось вони "драчі", які зараз називають "стругами":
(http://io.ua/34807003n.jpg) (http://io.ua/34807003p)
(http://io.ua/34807002n.jpg) (http://io.ua/34807002p)
(http://io.ua/34807001n.jpg) (http://io.ua/34807001p)
... Я був просто приголомшений, я був вражений тим чудовим українським словом, коли дізнався, як колись називався процес доведення "рабочєй кромкі" до найбільшої гостроти...
Всі знають, що ножі гострять. Або точать. А в старовинні часи було дуже роскішне слово "надобрИти". Промовте замість "я наточил рабочюю кромку" старовинне "я надобрИв струги", і відчуйте дух минувшини!
-
"я надобрИв струги"
Мені подобається! :)