Багато букв на мої хворі руки

Я вже десь тут писав. В сушці деревини, здається.
Ріжем кап, сувель, прямослойку. Ховаю в пакет. Далі. Маю натхнення, роблю баклушу. Постругав, втомився, поклав в пакет. Аби не пліснявіла, спостерігаю. Якщо пакет за кілька днів зовсім мокрий, примотую газетку. Спостерігаю, підстругую, коли хочу можу. Получається, що знімаю підсохший шар і відкриваю для сушки наступний. Тобто мінімізую появу тріщин і поводок. Буває тріщини ростуть прямо в руках. Замазую оліфою, обо чим небуть гідроїзолюючим. Спостерігаю щодня.Протягом десь місяця, по бажанню, вибираю під 80% об'єму. Щодня заглядаю. Ріст тріщин регулюю газетами і гідроізоляцією. Упіх майже стопудовий. За кілька місяців виріб можна полірувати в чисту.
Процес нудний, як вирощування кактусів, та чи мені привикати

Але, так, як в мене часто в роботі знаходиться більше десятка заготовок, то не напружує.