Шо ви робите увечері, або Паніческій
Сидимо им з Фоксом, гарні шо льотчікі люфтваффе в їдальні БіБі Кью. Койот, мультікам, всє дєла. Мідалі, сігни, налєпкі. Хлопи нас обходять по параболіческой траєкторії, дівке дзирять іздалєка та лупають очима.
- Та не журись ти, Горькій, - каже Фокс. - Всякоє буває.
- Та пішло воно всьо нахуй. Шо значить «Паніческий Піздец»? Мій позивний — Горькій. Блять, тіко один раз накосорєзів! Хто знав шо воно само виплигне та стане на взвод?
- Запьом біду! Га, офиціант!
Приходе офіціантка.
- Дві піпсіколи. Два жульєна. Атбівні, тоже два. А шо ви робите сьодні вечеров, пані?
- Я жона заміжня! - злобно каже офіціантка, та уходе, віляючи напівжопками.
- От бачиш, Фоксе. - пічально кажу я. - А ти мене питаєш, чому думи сумні. Тут треба в палєозої ся народити, щоб до тебе всії файних жіночок не порозбирали.
Заходить до БібіКью патруль ВСП посцять бісплатно. Баче нас, таких файних, та підрулює.
- Шо, бухаємо, люфтваффе, «Зільоні крила»?
- Та хателась би. Але бачиш, стіл пустий. Щас офіціантка приде. Та ви сідайте пацани. Сьогодні проставляєму всім ваєнним.
- А шо то трапило? Кі позивні?
- То Фокс. А я — Паніческій Піздец. Честь. Документ тре, чи так, на слово?
Васпи тривожно дивляться на мене.
- А шо за позивний такий? І десь я тебе вже бачив, нє?
- Па тілівізару ти його бачив, - охотливо разпідалює Фокс. - То бувший пісатєль Горькій, але він бавився з одноразовим гранатольотом «муха», ле випадково сунув муфту, та поставив йо на бойовий взвод в поміщеніі. Після чого всі поплигали в вікна. Тепер в нього срака, натерта камандіром, та новий позивний.
Приходе офіціантка та виклада явства. Васпи відволікаються.
- А шо ви сегодня вєчєром дєлаєте, дєвушка? - питає старший васп.
- Я вже казала, — гарчить офіціантка.
- Так то ви не нам казали, може ми лєпші ніж оце люфтваффе?
- Я жінка заміжня. Шото будете заказувать?
- Дві піпсіколи, будь ласочка, - сумно кажуть васпи, та дивляться на полужопки, що суваються за замовленням. - От ніскладуха!
Заходять нацики.
- О! - радіє Фокс. - Гвардєйци кардінала зайшли в трактір! Тут схрестимо шпагі, мсье, чи відійдемо на задній двір манастиря?
- Не підьобуйте, - мрачно кажуть гвардєйці. - Змерзли як собаки. От начебто тут не сильно холодно, але сиро, та дме вітром, шо на мопеді їдеш. Я так на Волині не звик. А шо, столиків нема? То ми до вас підсядемо. Гаспада мушкітьори не проти?
- Сідайте, панове, - великодушно пропонує Фокс. - Дозвольте ся рекомендувати — Це два почесні пана з ВСП, я, власне, Фокстрот, а то мій друг та бабальєро Паніческій Піздец.
Нацикі дивляться на мене. Я дивлюся у вікно.
- Та який же то Паніческій, то Горький, я йо знаю, він з Широкіна через наше бєпє їзде, - невпевнено каже один з нациків. -Чи то вже другий якийсь Піздєц? Ви коли бородаті - всі на одне обличчя.
- Той самий, - каже старший васп. - Були причіни для перейменування крєйсєра. Вєсомі. Ой, дєвушка спасібо за заказ. Пани гвардєйці, замовляйте, новонароджений сьогодні частує.
- То нам дві кави… - каже гвардієць кардиналу. - Но! Дівчино, а що ви робите сьогодні увечері?
- З чоловіком єбаюсь! - реве офіціантка так, що навіть музика в завідєнію стиха. - Панятна?
Тихо на дворі. Тіко часікі тікають.
- Ото везе тьотке, - негромко каже якась пісюха з-за столику в кутку. - Вже стара, рокув двадцять п“ять — а така любов!
Заходять копи.
- О, а ми думаємо-гадаємо — де усі? - радісно кажуть копи. - А вони тут. Вечір в хату. А чом так тихо? Шановний, можна у вас зайвий стілець взяти, хочемо до друзів підсісти. Шо обмиваємо, хлопці?
- Підвищення Горького у званії, - з готовністю відповідає Фокс. - Від простого довбойоба до обердовбойобенфюрера. Це велике свято бо він продєлав важкий шлях…
- Сподіваюсь, шо не в населенному пункті він той шлях продєлав? - тривожно питає один з копів. - Бо то наша відповідальність. За блокпостами проделувайте шо хотітє, але там де люди живуть — не можна.
- Ні-ні, - каже васп. - Всьо нормально. Ні одне животне не постраждало. Так, провів учєня по швидкісній евакуації підрозділу. Вже отримав достойну нагороду та відпустку в Марік «шоб я тебе три дні в очі не бачив». Та ви шось заказуйте, хлопці. Імєніннік угощає. Кстаті, офіціантка бомбезна. Заігрує. Та на вечір вільна.
- Девушка! - каже коп. - Будь ласочка, Нам дві піпсіколи. А до речі, що ви сьогодні після роботи увечері робите, така красіва?
Не, так воювать ніззя.
взято звідси -
https://gorky-look.livejournal.com/255117.html
