Моє поваження вельмишановному панству
. Народився ще один ножик і народився доволі важко
.
Почалося з того, що замовила людина клинок. Після того, як клинок було зроблено, замовник виявив бажання аби я й ніж зібрав. Ну й почалося...
Правду кажуть: "вік живи - вік вчися", хоч я вік і не живу і вчитися мені ще ого-го. А вся сіль в тому, що не врахував те, що дерево змінює розміри при зміні вологості
. Даремно я це зробив
, ох даремно
. Кусок капа видав просто чудовий малюнок і тут почалося. Вже затоноване руків'я, полежавши три дні вдома(ніж збирався в гаражі-майстерні з підвищеною вологістя), почало всихати і відстало від останньої латунної проставки утворилася щілина(ну десь 0,5мм). В таких випадках, навіть до форуму, я не панькався з руків'ями - до колодки молотком і ваяємо по новому, АЛЕ!!! Тут у мене просто не піднялася рука розбити таку красу. Не було нічого простішого розгепати в тріски дерев'яху і змонтувати нову, але ж ляльку таку не зміг знищити
. Шкода стало. Почав викручуватися. Залив цианакрилатом з шліфуванням. Знову приніс додому і знову розсохлося. Та що ж за горе
. І тут неочікувано в телефонній розмові з камрадом
Лука, а він вовк старий, хоч і шифрується, мені було повідано цікавий спосіб штукатурки таких пороків. Дякую, Володя
. Як би ця штукатурка закрила зазор, а потім щілина з'явилася знову - я вже мусив би застрелитися, тому ніж було покладено на батарею для максимального всихання, а потім вже була замочена в епоксидці червона нитка і зазор було заповнено шляхом намотування на хвостовик. Вся ця епопея продовжується вже два місяці(це тільки зборка ножа). Що вийшло судити Вам, браття. Отож...
Десятий форумний.
Клинок: Х12МФ зі стрічка від Анзара(відрізав шмат, осадив трохи по ширині, викував спуски в нуль, потім трохи зточив). ТО моя. Твердість 60 HRC. Розміри: 96Х29Х22. Протравлений в хлорному залізі.
Руків'я: 121Х29Х22. Латунь, фібра, ріг лося тонований фарбою для шкіри, кап берези під компотом, даніш, карнауба.
Бийте.
Перестроил фото в строку.
