страшне не те, що хтось не може розказати віршика.
страшне те, що навколо стоять люди і до того заохочують і підтримують.
я в школі вірші взагалі майже не вчив. Та й після школи ніколи не було натхнення якусь поезію запам'ятовувати. Та я ніколи не стану намагатись дикламувати, наприклад, "Катерину", навіть з книжкою в руках...