Закінчив довгоочікуваний ніж з Ди90-МП, закаленої на первинну твердість.
Брався з ентузіазмом,( зрадів що в принципі, непогано обробляється) який трохи а потім повністю спав на стадії шліфовки/поліровки. Дууже непросто з нею, що підтвердили кілька майстрів в приватній переписці. Бувало, що аж терпець вривався, відкладав, повертався згодом, шліфував/полірував 3М на притирах, наждачки з"їло в п"ять, чи й більше разів за Х12. Якщо уважно дивитись, є зауваження до чистоти ліній спусків, але помітно це буде лише тим, що "в тьємьє", та й то мабуть не всім. На додачу й латунь попалась твердіша ніж можна на такий матеріал подумати, тож на фоні загального нервозу підгонка больстера вийшла неідеальна.
Клин 125*30,5*4,8, легенька бритва від обуха, підвод 0,3 мм, оксидований. Больстер латунь, фібра, дика туполиста фісташка 117 мм. Піхви просочені ріциновою олією та нагарячу бджолиним воском.
А це після оксидування:

А це після вощення і формовки піхов, клин змазано маслом, виглядає неестетично:
