Клинок: Сталь - поковка ШХ15 від Roman8, заявлена твердість - 59, слюсарка моя, в процесі тести на гупання, ставання на неї і тд витримала. Покриття - іржавий лак (10 шарів - 5 виварювань), фініш перед тим - 2500 гріт, зведений десь в 0,5мм, спуски прямі. Біля кінчика зведений трошки товстіше. Довжина клинка по обуху - 115мм, клин по обуху, товщина біля больстера -4мм, максимальна ширина - 27мм.
Рукоять: Больстер і темлячна трубка - латунь, проставки - чорна фібра 0,5мм і латунь 1мм. Дерево на рукояті - падук, просочений данішем, шарів 7, здається, епоксидка з стружкою від шліфовки.
Ножни: Шкіра 2,6мм чорна ремінна. Формування, проклеєні, прошиті чорною вощеною ниткою 1мм. Просочені сумішшю восків для взуття під розігрівом (парафіновий, карнаубський, монтановий, мікрокристалічний, барвник і тд...крем для взуття Kiwi
), його пішло немало. Ніж в ножнах сидить щільно, не витрясеш ніяк, входить з тактильно відчутним плавним клацанням наприкінці.
Тепер про косяки. Коли формував ножни, ніж був замотаний в харчову плівку, але видно не достатньо ретельно, бо на клинку де-не-де з'явились ніби сліди від "писякання" слабеньким гравером. При бажанні їх можна дуже легко прибрати пастою, але й разом з воронінням. Можливо потім протравлю в хлорному залізі, але наразі за 2 тижні ніякого прогресу в корозії не виявилось та й непомітно майже, хіба як придивлятись або на фото. Ніж по рахунку другий, ножни шив вперше.
Ну ось, ніби все.
