З цього і випливає безглуздість речей - вони, навіть не зважаючи на попереднє призначення, самі по собі нічого не являють, окрім матеріалу, бо самі не можуть реалізувати це призначення, а лише з допомогою людини, як і можуть реалізувати інше призначення з допомогою людини, яке для них придумають.
Саме так, призначення речам вигадує людина, конкретна людина - я, ти, він, вона - а не абстрактне людство чи Бог. І якщо я використовую предмет не за його апріорним призначенням (якого, до речі,
де факто не існує) - то ніхто не доведе мені, що я чиню неправильно і моя логіка ліва. Все, що зроблено для людини, вона має можливість і повне право використовувати за тим призначеннм, яке їй цікаве і потрібне. І абсолютно байдуже, яке призначення цього предмета
де юре.
Підсумовуючи - танцювати треба від людини, а не від предмета.
Вчора спілкувався з Фесом і він дуже сумував з приводу того, що "мисливський" ніж дехто перетворив на понти. Та ми (ножороби) молитись на них повинні, на людей, які бачать в ножі не тупо інструмент, а дещо інше, іноді -
геть інше.
