Исторія про кабанчика і звичайну Мору.
Одного дня до мене підійшов мій син (тільки-но став лікарем) і сказав, що його товариш кличе його на "подвиг" - поїхати в село і забити невеличкого кабанчика. Синові був потрібен ніж для такої справи. Я повагався і дав йому найдешевшу Мору із пластиковим руків"ям (купив за 65 грн.), клинок - нержавійка. Це мій робочий ніж на будові. Заточений був до стану "впевнено, без хрипу ріже папір".
Син вернувся надвечір, задоволений, привіз десь 6-7 кг мясця (за роботу) і віддає мені ножа. Питаю його чи справився цим ножичком, чи там був інший?
Ні, каже, все зробив цим ножиком (ну крім самого забою кнурика), все - це розклав на кусочки в пакети по декілька кг. Розділив кості і хребет по суглобах, працював десь більше трьох годин.
Я недовірливо подивився на нього, взяв ніж і спробував різати папір - ріже, хоча і з хрипом.
А невеличкий кнурик виявилось мав десь 120-130 кг.
Висновок: якщо акуратно працювати, то і бюджетною Морою можна непогано вправитися з одним чистим(!) кабанчиком.
Від себе скажу, що коли я цим же ж ножем пробував розділити курку на частини, то ніж (чи я?) потерпів фіаско: РК заблищала відразу після того, як я спробував перепиляти ним хребет курки. Таки не перепиляв, довелося перерубати сокиркою. Тепер знаю, що тут проблема була не в ножі, а моєму невмінню ним працювати.
