Стосовно шашлику. Ця історія трапилась зі мною років двадцять назад. Приїхав я на вівчарню до товариша по баранчика на шашлик. Товариш був зайнятий, бо якраз забив баранця на презент і збирався його свіжувати. Щоб убити час я пішов вздовж огорожі роздивляючись овець. Здоровенному барану це не сподобалось і він підбігши до огорожі видавав противні звуки і ставав дибки. Потім зовсім обнаглівши почав буцати огорожу навпроти мене. Я від великого ума умудрився вліпити йому по ніздрях смачного копняка, після чого баран втратив до мене інтерес і відійшов вглиб загону. Сама огорожа була зроблена із обаполів, щілини великі. Я ще і подумав, що невелика вівця може пролізти, ну ягня так точно. Правда, знизу щільно забито, а сантиметрів 70 від землі начинались проріхи. Тож нічого кращого не придумавши, я примостив свою п'яту точку між обаполами і почав розкурювати люльку. Тупіт я почув занадто пізно. Ця мстива тварюка буцнула мене так, що метрів десять я біг на чотирьох кістках поки не впав. Вичухувався я більше тижня. Нижче спини був шикарний синець. Спав на животі і мріяв про помсту. Але не збулося, бо його виміняли на другого. Товариш мене підколює і досі. Така от історія.