я це говорю для загального враження про покупця, середньостатистичного.
загальний середньостатистичний покупець - це людина, що робить вибір на емоційному рівні. Айфон бере, тому що айфон. Набір - тому що набір. А те що пів набору нафіг не треба, лише коли перша половина вже пов'їчувана і помити ліньки, тоді в хід ідуть інші. Але знову - гарний і якісний ніж апріорі не коштує менше якогось рівня, не залежно від сталі, бо є мінімальний рівень возні, роботи, яка виконується над ножем і не залежить від марки сталі, і ця робота в основному і складає собівартість ножа, окрім матеріалів. Тому шість предметів за 2000 грн - це трохи не те. Тут лише шеф на півторушку потягне, і то, не вилизаний, як у
Женьки рептилоїди, чи у
Ярослава його поліровані.
Ось,
Женя робив вже:

Просто немає у нас домогосподарок, чи навіть господарів, які б кухонний ніж в 1500 грн оцінили, а за 500 грн шефа робити - ну фігня це. Розумніше тоді нічого не робити.
А якщо ще й зважити, що ні точити не вміють, ні чим наточити не мають, то взагалі. Хоча, тим не менш, компанія Лезо Груп в Україні продає багато іменитих і вартісних кухонних ножів

але їм легше - наші пострадянські люди на бренди легко ведуться, бо це добрий варіант понтуватися

а от з ножем від якогось там майстра, навіть якщо він і крутіший за мейд ін джапан, понтуватися так само не вийде, бо не "мейд ін джапан", яке ще за совка стало брендом. Якось так.
Ще можна
Метролога спитати, в скіко б він оцінив свої кухонні ножі, він теж тут, щонайменше, пару разів красенів-шефів показував.