Безперечно, заходи захисту мають бути адекватні загрозі. За відсутності реальної загрози (образливі слова, навіть дії, це ще не загроза) це вже зовсім інше. Можливо, й варто було б повернути часи, коли людина захищала свою гідність і честь зі зброєю, але це інше питання й інша проблема для суспільства.
Згоден також, що коли громадяни змушені вдаватися до самозахисту як єдиного способу зберегти життя, здоров'я, гроші, це, можливо, допомагає виховувати сильних людей (хоч у досить жорсткий спосіб за Дарвіном), але свідчить про серйозні проблеми в організаціїї суспільства, зокрема про відсутність базової умови його розвитку - добре організованої служби спеціально тренованих людей, що беруть на себе врегулювання силових конфліктів. Але це вже від нас не залежить. Перед нами проблема вижити і захистити рідних у такі часи.
Я наполягаю на тому, що саме зброя - фактор, який дає шанс навіть нетренованій фізично та психологічно людині у протистоянні зі, скажімо так, професіоналами ножа й сокири. Навіть якщо це перелякана вкрай дівчинка, наявність у кишені невеличкого ножа може змінити ситуацію. Це не гарантія, але додатковий шанс.